Если завтра война...
Mar. 24th, 2014 10:11 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Оригинал взят у
nazlo_vsemu в Если завтра война...
![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
Конечно страшно,но страх,нет,даже не страх,а боль от того,что такие ребята могут покинуть этот мир,только потому,что какому-то мудаку захотелось поиграть мускулами и он предпочел столкнуть лбами два народа в надежде обеспечить безопасность своей заднице.
Вглядитесь в эти глаза,их нельзя запугать,нельзя купить.Такие люди будут стоять до конца,потому,что отступать им некуда,за ними Украина.
На Майдане их были тысячи.....В Украине их миллионы....
Вглядитесь в эти глаза,их нельзя запугать,нельзя купить.Такие люди будут стоять до конца,потому,что отступать им некуда,за ними Украина.
На Майдане их были тысячи.....В Украине их миллионы....
Цей вірш написав батько застреленого на Інститутській снайперами Євгена Котляра.
Харківчанину Євгену було лише 33 роки. Вірш, який написав його батько, опублікований на сторінці "Небесної сотні" у Facebook.
![]() |
Сыну
Моя кровинка, я горжусь тобой
В тылу не ждал огонь заградотряда
Ты мог уйти. Ты принял этот бой,
Хотя свистели роем пули рядом.
Когда на землю падали друзья
- С фанерками нельзя в такую драку! -
Казалось - даже выстоять нельзя,
Вы поднялись и Вы пошли в атаку
Я б так не смог. Немногие б смогли.
Склоняюсь к дорогому изголовью.
Вы гордость, совесть, честь своей земли,
И землю эту Вы полили кровью
Прости, я снова плачу, мой герой.
Ты принял не спонтанное решенье.
Как ты мне нужен здесь, сейчас, живой
Я ненавижу жертвоприношенье
Герої не вмирають!